Сторінка практичного психолога
У психологічному кабінеті забезпечується своєчасне і систематичне вивчення психофізичного, соціального розвитку дітей. Вплив психолога на процес виховання особистості та індивідуальності дитини починається зі співпраці з педагогічним колективом та батьками.
15 ефективних порад щодо виховання дошкільнят
Дошкільнята енергійні, непосидючі й цікаві. І це постійно тримає батьків у напрузі. Дошкільний вік - це етап, коли діти багато дізнаються про навколишній світ і набувають нових навичок. Це звучить прекрасно, але усі батьки дошкільнят знають, як складно впоратися з їх невгамовною енергією.
Розглянемо кілька порад щодо виховання дошкільнят.
1. Розвивайте у дитини навички спілкування
Комунікативні навички дошкільнят дуже важливі. Чим краще вони розвинені, тим краще дитина може ладнати із іншими дітьми й вихователями, коли йде в дитячий садок.
2. Навчіть дитину бути хорошим слухачем
Батьки добре знають, як важко впоратися з дошкільником, коли він вередує. Проте, у дитячому саду йому доведеться брати участь у різних заняттях: співати, малювати, слухати пояснення вихователя тощо. Все це вимагає від нього посидючості і концентрації уваги. Якщо ви навчите його бути хорошим слухачем, це допоможе йому активно брати участь у всіх заходах у дитячому садку.
3. Заохочуйте командну роботу
Коли дитина піде в дитячий сад, вона буде щодня проводити більшість свого часу разом з іншими дітьми і вихователями, займатися різними груповими заняттями тощо. Це вимагає навичок командної роботи. Ви можете розвинути цей навик у дитині, граючи в ігри з нею вдома.
4. Навчіть дитину дотримуватись інструкцій
У дитинстві ми вчимося чомусь новому, дотримуючись інструкцій та вказівок. Однак для дитини це може бути складно, якщо вона не знає, як слідувати вказівкам. У дитячому садку дитина отримує вказівки від вихователя, беручи участь у різних заняттях, часто ігрових.
Навчіть дитину, як слідувати інструкціям, граючи з нею в ігри. Давайте їй веселі завдання і виконуйте їх разом з дитиною.
5. Навчіть дитину працювати з канцелярськими товарами
У дитячому садку дитина багато часу бере участь в заняттях, які вимагають використання таких предметів, як олівці, фломастери, ножиці, пластилін, клей тощо. Ви можете допомогти дитині навчитися правильно поводитися з такими предметами. Заохочуйте дитину малювати й писати. Ви можете навчити її писати букви, цифри тощо.
6. Заохочуйте дитину бути більш самостійною
Часто батьки вдома постійно прибирають за дитиною іграшки або посуд після прийому їжі. Однак, коли дитина йде в дитячий садок, батьки не можуть бути поруч з нею.
Заохочуйте дитину бути самостійною. Навчіть її самостійно мити руки, витирати ніс або рот тощо. Якщо дитина вміє виконувати такі нескладні дії, це формує у неї почуття відповідальності і самостійності. У старшому віці це буде для неї дуже корисно.
7. Встановіть розпорядок
Дуже важливо встановити для дитини режим. Визначте їй час для ігор, прийому їжі, сну й інших дій. Це не тільки привчить дитину до дисципліни, але і допоможе вам ефективніше розпоряджатися своїм часом. Ще однією перевагою є те, що після цього вам не потрібно буде кожен раз нагадувати дитині, щоб вона вчасно поїла або лягла спати.
8. Намагайтеся бути не надто суворим до дитини
Дисципліну не потрібно плутати зі строгістю. Якщо поводитись із дитиною надто суворо, вона часто стає впертою. Замість цього говоріть з дитиною по-дружньому, завоюйте її довіру, щоб вона могла спілкуватися з вами без страху. Це також зміцнить ваш емоційний зв'язок з нею.
9. Не піддавайтеся на істерики дитини
Не будучи надто суворим, не варто бути і занадто м'яким до дитини. Знайдіть баланс у взаєминах з дитиною. Якщо дитина впадає в істерику, не ігноруйте її. Якщо істерика дитини викликана чимось конкретним, переведіть її увагу на щось інше. Найкраще, що ви можете зробити в таких випадках - визначити причину такої поведінки. Можливо, дитина голодна, погано виспалась або втомилась.
10. Не ставтеся до дитини так само, як до дорослого
Деякі батьки очікують дуже багато від своєї дитини. Постарайтеся зрозуміти, що дитина ще вчиться і розвивається, що вона все ще дитина. Не чекайте від дитини, що вона буде відразу ж правильно розуміти всі ваші слова.
Проявіть терпіння і дозвольте дитині вчитися і розвиватися у своєму індивідуальному темпі. Заохочуйте її вчитися і докладати зусиль для досягнення цілей. Цікавтеся, що цікавить і мотивує дитину. Проявляйте творчий підхід, коли ви даєте дитині завдання. Слідкуйте за тим, щоб це приносило задоволення вам обом, а не було просто рутинною роботою, яку необхідно виконати.
11. Не будьте батьками, які завжди кажуть «ні»
У вихованні дитини це може бути складно, проте є способи зробити це. Намагайтеся не зловживати словом «ні» в спілкуванні з дитиною. Серце дитини досить чутливе, і їй може здаватися, що її не люблять, якщо ви часто їй відмовляєте. Більш того, дитина може збунтуватися. Спробуйте поговорити з дитиною на її рівні; якщо вам все ж потрібно відмовити їй, поясніть причину.
12. Хваліть дитину за хорошу поведінку
Похваліть дитину, якщо вона щось зробила добре. Це є для неї позитивним підкріпленням. З іншого боку, якщо дитина погано поводиться, вкажіть їй на це. Так дитина зрозуміє, що погані вчинки завжди мають для неї наслідки.
13. Не чекайте від дитини занадто багато
Кожна дитина індивідуальна і вчиться в своєму темпі. Зрозуміло, як батьки ви будете мати стосовно неї певні очікування. Однак також важливо розуміти можливості своєї дитини і прийняти їх. Не вимагайте від дитини занадто багато - пам'ятайте, що вона ще дитина. Створіть дитині збалансований графік, зручний для неї.
14. Показуйте дитині хороший приклад
Дитина більшість свого часу проводить з вами. Те, як ви себе поводите, що і як ви робите, - все це впливає на її розвиток. Будьте для дитини прикладом для наслідування, щоб вона могла навчитися у вас чогось хорошого.
15. Створюйте сильні зв'язки
Виховання дитини може виявитися складним завданням. Але і для дітей, і для батьків це етап розвитку. Для батьків важливо займатися разом з дитиною веселими заняттями. Спільна робота допоможе вам зміцнити довіру і емоційний зв'язок з дитиною. Ви повинні бути для своєї дитини батьками і в той же час друзями, на яких вона завжди може покластися.
Помилки, які допускають батьки у вихованні дітей
Всі батьки бажають своїм дітям всього найкращого. Однак іноді хороші наміри батьків мають неприємні наслідки або демотивують дитину. Розглянемо кілька типових помилок і порад, які допоможуть батькам їх уникнути.
1. Поганий приклад
Маленькі діти в усьому повторюють своїх батьків. Для них ви у всьому є прикладом. Якщо ви хочете прищепити хороші звички своїй дитині, спочатку змініться самі. Не варто очікувати, що дитина почне харчуватися здоровою їжею, якщо ви самі їсте фаст-фуд. Хороший приклад принесе дитині велику користь.
2. Згода з дитиною в усьому
Батьки дошкільнят часто настільки обожнюють свою дитину, що не можуть сказати їй «ні». Однак не можна завжди і в усьому погоджуватися з нею. Не дозволяйте дитині маніпулювати вами. Коли необхідно сказати «ні», скажіть це чітко. Поясніть дитині свою відмову.
3. Надмірна опіка
Це цілком природно, що батьки захищають своїх дітей. Але надмірна опіка заважає їх росту і розвитку. Дитина дуже сильно покладається на вас багато в чому.
Заохочуйте дошкільника самостійно робити те, що йому під силу. Наприклад, якщо під час прогулянки дитина спіткнеться і впаде, не поспішайте кидатися їй на допомогу. Нехай вона навчиться вставати самостійно.
4. Підкуп
Батьки часто підкуповують дітей солодощами або іграшками, коли їм потрібно, щоб дитина щось зробила. Однак це вирішує проблему лише на короткий час. Наприклад, якщо ви пропонуєте дитині шматочок торта в обмін на те, що вона з'їсть овочі, це не привчить її до здорового харчування. Більш того, дитина може почати ще більше не любити овочі.
5. Порівняння з братами і сестрами
Батьки часто забувають, що кожна дитина по-своєму унікальна. Не порівнюйте дитину з її братами і сестрами. Така поведінка збентежить її і змусить відчувати, що її не люблять. Через це у дитини може з'явитися ненависть до братів чи сестер.
Виховання дошкільника - складне завдання, але це може виявитися і дуже веселим заняттям. Ви станете свідком багатьох важливих подій в житті вашої дитини. Переконайтеся, що ви не нав'язуєте дитині свої ідеї. Замість цього досліджуйте, що мотивує і цікавить саме її. Спілкуйтеся з нею по-дружньому.
Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/8926/
Дитяча агресія - причини та профілактика
Маленький Артем грав удома разом з друзями. За дітьми спостерігала мама, і, на її думку, гра проходила весело. Але незабаром стався неприємний інцидент: Артему не сподобалося, що інша дитина побудувала кращу вежу з конструктора, тому він ударив її. Мама була по-справжньому шокована поведінкою сина.
Подібні ситуації трапляються з дітьми не так уже й рідко. Спробуємо з’ясувати, чому маленькі діти починають битися та як упоратися з подібною поведінкою.
Чому б'ються маленькі діти?
Агресивна поведінка характерна для маленьких дітей на певному етапі розвитку. Батькам необхідно зрозуміти причини, що призводять до агресії у ставленні до однолітків і дорослих:
- Дитина висловлює негативні емоції. Маленьким дітям важко висловити емоції словами. Неможливість упоратися з емоціями, які переповнюють, і взяти їх під контроль призводить до агресивної поведінки, яка проявляється в істериках і бійках.
- Допитливість. Дитина дізнається багато нового, постійно вчиться, виявляє допитливість до всього навколишнього. Вона бажає експериментувати, порушуючи правила. Починаючи бійку, вона просто хоче подивитися, до чого це призведе та що в цьому поганого.
- Дитина вважає, що це весело. Крім того, вона намагається привернути увагу батьків своєю поведінкою.
- Наслідування. Діти вчаться, наслідуючи тих, хто їх оточує. Можливо, ваша дитина побачила, що її брат поводиться подібним чином, і вчинила так само.
Як відучити дитину битися
Агресивна поведінка в дошкільника не завжди означає, що він бажає комусь зла. Але не варто заплющувати очі на подібні ситуації. Пропонуємо кілька способів відучити дитину битися:
- З'ясуйте причини агресивної поведінки й потреби дитини. Причинами агресії можуть бути вікові особливості розвитку, пригнічена злість, тривога, прагнення контролювати ситуацію або захистити себе та свої речі. Коли в дітей прорізаються зуби й розвивається моторика, вони реагують на різні ситуації за допомогою зубів і кулаків. Дитина часто б'ється й кусається у віці від 1,5 до 2,5 років, оскільки вона ще не знає, як правильно висловлювати свої почуття. Вона припиняє кусатися, як тільки в неї розвиваються навички мовлення. Батькам необхідно навчити малюка правильної поведінки. Якщо залишити все, як є, агресія стане його постійним супутником.
- Звертайте увагу на те, що провокує в дитини агресивну поведінку. Це допоможе вам зрозуміти її причину. Наприклад, Сашко вважає, що іграшки Дмитрика кращі, ніж його власні. Він забирає в нього іграшки й не віддає їх назад. Тому Дмитрик лізе в бійку, щоб забрати їх. Батьки повинні втрутитися в ситуацію й пояснити Сашкові, що його іграшки нічим не гірші, ніж у Дмитрика, а Дмитрикові пояснити необхідність ділитися. Це допоможе уникнути подібних ситуацій у майбутньому.
- Негайно втручайтеся в ситуацію. Якщо дитина б'ється або кусається – зупиніть її. Не кричіть, говоріть спокійним тоном. Подивіться їй в очі та скажіть, що битися не можна, тому що це боляче. Це дасть їй зрозуміти, що ваші слова мають значення. Заберіть малюка в тихе місце, де він зможе заспокоїтися.
- Відвокайте увагу дитини. Приберіть з поля зору те, що спровокувало агресивну поведінку, відволікаючи улюбленою іграшкою, книжкою чи іншою цікавою для малюка річчю.
- Проявіть співчуття. Діти не б'ються без причини. Тому батькам необхідно розуміти й цінувати почуття дитини. Можливо, вона не буде готова відразу ж вислухати вас, тому почекайте, поки вона заспокоїться. Поговоріть з малюком і поясніть йому його почуття. Переконайтеся, що він зрозумів причини своєї поведінки. Зовсім маленьку дитину, яка ще не здатна зрозуміти ваші пояснення, краще просто обійняти й пожаліти.
- Говоріть і пояснюйте. Діти краще розуміють, якщо їм наводити приклади різних ситуацій: «Що буде з іграшкою, якщо ти вдариш її об підлогу?», «Тобі б сподобалося, якби тебе вдарили?»
- Спостерігайте за малюком. Якщо він постійно лізе в бійку, спостерігайте за ним і зупиняйте в критичні моменти. Це може бути складно спочатку, але допоможе запобігти агресивній поведінці в майбутньому.
- Заохочуйте позитивну поведінку. Наприклад, починаючи з трьох років, уже можна придумати символічну винагороду за хороші вчинки, допомогу мамі й татові. Не скупіться на похвалу й підтримку.
- Не заплутуйте малюка своєю поведінкою. Коли ви самі б'єте його за погані вчинки й при цьому вимагаєте, щоб він не бився, ви тільки збиваєте дитину з пантелику. Тому ніколи не бийте малюка, щоб закликати його до порядку.
- Будьте послідовні, встановлюючи правила. Коли дитина б'ється, зупиніть її, скажіть, щоб вона так не робила. Зупиняти малюка потрібно завжди, навіть якщо в нього виник конфлікт з кимось із однолітків.
- Підкажіть дитині альтернативні способи вираження своїх почуттів. Іноді діти б'ються, бо не знають іншого виходу з ситуації, що склалася. Тому вам необхідно навчити малюка альтернативних способів виражати емоції. Наприклад, словесно. Прищеплюйте йому звичку виражати емоції за допомогою слів. Це допоможе говорити про своє незадоволення замість того, щоб лізти в бійку. Навчіть дитину таких слів і фраз, як «ні», «не роби цього» та інших. Також навчіть її уникати ситуацій, які їй не до душі, і вчасно звертатися по допомогу до дорослих, коли вона не може самостійно впоратися з важкою ситуацією.
- Обмежте час, проведений перед екраном. Якщо дитина бачить багато жорстоких сцен по телевізору, агресії не уникнути. Тому обмежте час, проведений перед екраном. Замість цього краще пограти в рухливі або розвивальні ігри.
- Навчіть малюка проявляти ніжність в іграх. Коли малюк під час ігор проявляє деструктивну поведінку (штовхає інших дітей, кидає або ламає іграшки) – це ознака агресії або підвищеної тривожності. Навчіть дитину проявляти ніжність в іграх: погладити собаку, обійняти плюшевого ведмедика, маму чи сестру.
Постарайтеся подивитися на світ очима дитини. Співчувайте, прийміть її поведінку й поводьтеся відповідно. Іноді складно прийняти та зрозуміти позицію дитини, яка б'є інших дітей. Вам швидше захочеться стримати її або накричати. Але є багато інших способів упоратися з агресивною поведінкою.
Як упоратися з дитячою агресією
Пам'ятайте про те, що грубе поводження з дитиною дає лише тимчасовий ефект, у той час як проблеми з поведінкою можуть тривати дуже довго. Коли вона проявляє агресію, це говорить про те, що дитина потребує вашої допомоги. Але як же допомогти малюкові? Пропонуємо кілька способів:
- З'ясуйте, що саме призводить до агресивної поведінки. Це може бути голод, втома або безсилля. Задовольніть усі потреби малюка. Іноді дитина просто не розуміє своїх потреб, і ви повинні допомогти їй у цьому.
- Допоможіть дитині знайти вихід із ситуації. Батьки зазвичай хвилюються й насторожуються, бачачи таку поведінку, але замість цього постарайтеся допомогти їй виправити ситуацію. Проявіть любов і доброту, допомагаючи малюку вивчати навколишній світ і свої емоції.
- Не поспішайте втручатися. Найчастіше дитина своєю агресивною поведінкою просто хоче привернути вашу увагу. Тому не поспішайте відразу ж реагувати. Спочатку заспокойте того, кого вдарив ваш син або донька. Покажіть приклад співчуття, дайте їй зрозуміти, що така поведінка не приверне увагу.
- Надайте вибір. Іноді батьки просто вказують малюкові на те, що йому потрібно робити, не даючи реального вибору. Надайте йому вибір, і це попередить агресію.
Коли ваша дитина – жертва
Якщо вашого малюка ображає одноліток, а його батьки закривають на це очі, вам навряд чи вдасться закликати їх розібратися в ситуації. Але все ж поговоріть з батьками кривдника й поясніть, що їм необхідно втрутитися:
- Перш за все, заспокойте свою дитину та скажіть кривдникові: «Ми вдома так не чинимо». Розкажіть мамі кривдника про ситуацію й попросіть її про допомогу. Мами завжди уважні до поведінки своїх дітей і знають, як з ними впоратися.
- Після того, як діти заспокоїлися, вони повинні деякий час пограти окремо. Якщо вони захочуть грати разом і будуть отримувати задоволення від гри, не заважайте їм. У випадку, коли діти все ще знаходяться в поганому настрої, їм краще й далі грати окремо.
- Якщо вашого малюка постійно ображають у дитячому садку, зверніться по допомогу до вихователя. Якщо це не допоможе, переведіть дитину в іншу групу.
Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/conflict/4371/
«Я – повідомлення» як шлях до порозуміння
“Я-повідомлення” – хороший прийом, що часто застерігає конфліктні ситуації та допомагає людям краще розуміти один одного. Дійсно, часто ми починаємо говорити за когось або на когось «Ти мене образив», «Ти завжди так поводишся», «Ми чекали тебе раніше». Такі звинувачення легко переростають в конфлікт, а от перехід з “Ти”, на опис своїх почуттів, зазвичай пом’якшує ситуацію. «Мені не приємно чути такі слова», «Я почуваю себе ніяково в такій ситуації», або «Мене засмучує, коли ти запізнюєшся».
Добре також до Я-повідомлення додати пояснення своїх почуттів «Я хвилювалась за тебе, бо тебе довго не було», «Мені приємно, коли ти мені допомагаєш, бо удвох ми швидше та якісніше виконуємо усю роботу».
Правильним “Я-висловлювань” потрібно вчитися, перетворюючи їх у більшій мірі в м’які прохання і “Я-послання“. “Я-послання” – форма м’якого прохання, обґрунтуванням якої є опис людиною свого стану. Наприклад: “Мені важлива твоя думка, але зараз мені говорити з тобою важко: телевізор працює і нас з тобою відволікає. Не заперечуєш, я його поки вимкну?”
Орієнтовна схема побудови “Я -повідомлення”
1. Опис ситуації, яка викликала напругу ( “Коли я бачу, що ти...”, “Коли це відбувається.....”, “Коли я стикаюсь з такою ситуацією...”)
Не варто: “Не користуйся без дозволу моїми речами!”
Бажано: “Коли я бачу, як ти береш без дозволу мої речі, я думаю, що вони можуть зіпсуватись”.
2. Опис власного почуття у певній ситуації ( “Я відчуваю....”, “Я не знаю що і сказати.....”, “У мене виникла проблема.....”)
Не варто: “Ти мене дратуєш, коли без дозволу користуєшся моїми речами”
Бажано: “Я почуваю роздратування, коли я бачу, як ти береш без дозволу мої речі”.
3. Безоцінковий опис дій, здійснених іншою людиною ( “Я бачу...(називання дії як факту без її оцінки)”, “Я помічаю...”, “Я спостерігаю..”)
Не варто: “Ти схильний до злодійства- береш без дозволу мої речі!”
Бажано: “Я помічаю, що мої речі беруться без дозволу”.
4. Побажання щодо зміни ситуації ( “Я просив би тебе...”, “Я буду вдячний тобі, якщо...”, “Я хочу...”, “Я сподіваюсь...”)
Не варто: “Ти завжди без дозволу береш мої речі!”
Бажано: “Мені хочеться, щоб ти питав мого дозволу перед тим, як брати мої речі”.
“Я -повідомлення”
- “Я -повідомлення” виражають наші почуттями
- “Я -повідомлення” допомогають нам уникнути звинувачення або нападу
- “Я -повідомлення” складають з трьох частин
Я відчуваю_______________________________________________________________
відчуття
коли______________________________________________________________________
ситуація, причина
побажання_________________________________________________________________
висновок
Коли батьки передають дітям свою зацікавленість в їх правильній поведінці, їх «я-повідомлення» залишаються все тими ж вимогами, хіба що додатково посиленими батьківським «я». І користь від великих старань скористатися рекомендацією психологів щодо нового стилю спілкування триває рівно один день, поки дитина звикає до «я вимагаю, щоб ти» замість звичного «ти повинен». Але як би не було вашому співрозмовнику, у будь-якому випадку приємніше чути про ваші почуття, емоції, а не про докори, звинувачення та претензії до нього. Якщо ви навчитеся говорити «Я-повідомленнями» і навчити так говорити своїх дітей, то у ваших розмовах буде більше порозуміння, а стосунки будуть злагодженими.
Джерело: https://shpykivska-gromada.gov.ua/ya-%E2%80%93-povidomlennya-yak-shlyah-do-porozuminnya-1523349341/
Ігри для подолання агресії
“Обзивалки” (Кряжева Н.Л.)
Мама/тато/психолог і дитина/діти стають один напроти одного (або в коло) і кидають один одному м’яч. Кидаючи м’яч, називайте один одного різними “образливими словами”, які насправді зовсім не образливі. Заздалегідь домовтеся, якими словами можна користуватися. Це можуть бути назви овочів, фруктів, грибів, меблів. Кожне звернення повинно починатися зі слів: “А ти, …, морквочка!” Пам’ятайте, що це гра, тому ображатися не потрібно. В кінці гри нехай кожен назве іншого лагідним словом, наприклад: “А ти, …, сонечко!”
Проведіть гру у швидкому темпі, попередивши дітей, що ображатися не можна.
“Пил”
Запропонуйте дитині вибити пил з подушки. Нехай малюк б’є її, кричить.
“Боротьба подушками”
Увімкніть веселу музику, візьміть у руки подушки і злегка побийтеся ними. Але ви чітко повинні встановити правила – не бити руками, не кричати образливі слова. Якщо правила порушуються, гра зупиняється.
“Бійка батаками”
Батаки — це такі м’які палки, якими можна битися, не завдаючи болю один одному. Цей інструмент ідеальний для зняття напруги, відреагування агресії, формування навичок самоконтролю. Влаштуйте з дитиною дуель на батаках.
“Сніжки”
Запропонуйте дитині комкати аркуші паперу і кидати ними один в одного.
“Розтирання паперу”
Аркуш паперу тріть в кулаках, роблячи рухи, ніби ви перете одяг. Коли папір стає геть м’яким, малюйте по ньому акварельними фарбами. Малюнки будуть дуже цікавими, фарба розтечеться по зім’ятому папері різними візерунками.
“Салют”
Дитина рве папір і з силою кидає шматочки вгору. Потім всі разом прибирають сміття з підлоги.
“Аплікація із шматочків паперу”
Порвіть папір на дрібні квадратики і зробіть з них колаж чи аплікацію.
“Намалюй свою злість”
Коли дитина сердиьтся і починає неприйнятним чином проявляти свою злість (б’ється, кусається, кричить і т.п.), запропонуйте їй намалювати свою злість. Дайте аркуш паперу і олівці, бажано воскові. Не втручайтеся у процес малювання, просто спостерігайте.
“Чашка злості”
Виділіть окрему чашку, в яку можна покричати щодуху в моменти сильної злості. З цієї чашки пити уже не варто. Нехай вона буде лише для криків.
“М’ячик, котися!”
Тенісний м’ячик кладеться на рівну поверхню. Дитині пропонують здути його, щоб він прокотився по заданій траєкторії. Ігри за участю дихальних елементів психологи вважають найефективнішими.
“Жаба”
Якщо малюк любить купатися, запропонуйте йому дути на поверхню води, щоб вийшли хвилі. Зусилля дитини повинні бути досить інтенсивними.
“Ураган”
Сядьте навпроти малюка і запропонуйте йому вас здути. Нехай він набере в легені побільше повітря і як слід дме на вас – а ви при цьому робіть вигляд, що пручаєтеся потокам повітря.
“Бокс”
Запропонуйте дитині бити щодуху боксерську грушу до тих пір, поки вона не втомиться, або поки не набридне.
“Впертий баранчик”
Малюк лягає на підлогу і з силою випрямляє ноги, в повітря або б’є ними об підлогу. На кожен удар він може говорити «Ні!».
“Футбол”
Дитина і дорослий грають у футбол подушкою. Її можна відбирати у іншого, штовхати, кидати – головне, дотримуватися всіх правил.
Криза 3-х років у дитини - що потрібно знати батькам
Як успішно пройти кризу 3 років? Поради батькам
У вихованні малюка в перехідний період від раннього дитинства до дошкільного віку, в 2,5-3 роки, виникають складнощі, які мудрі батьки можуть йому допомогти подолати. З точки зору психології, ці складності можна пояснити і нормальні. Дитина починає прагнути до самостійності, активно вивчає навколишній світ, намагається визначити в ньому своє місце. Якщо малюк проявляє ініціативу - це нормально. Турбуватися треба в тому випадку, якщо він флегматічен і надмірно слухняний.
Симптоми кризи 3 років
Як же батькам зрозуміти, що зміни в поведінці улюбленого чада - це вікова криза, а не різко зіпсувався характер? Ось основні моменти, на які варто звернути увагу:
- дитина проявляє впертість, наполягає на своєму
- відмовляється робити те, про що його просять
- хоче все робити сам, вважаючи себе дорослим
- часто вередує, влаштовує істерику
- малюк дає негативні оцінки людям
- робить все навпаки, кусається, б'ється
- виявляє почуття власності, жадібність
- маніпулює дорослими
- боїться темряви, висоти, чужих людей
- задає багато питань, вимагає до себе увагу
Поради та рекомендації батькам
- дотримуватися режиму дня. Це найголовніше!
- проявляти витримку і терпіння;
- не зривати на крик, не карати;
- заохочувати самостійність, якщо це не шкодить дитині. Нехай він сам вирішить, що одягне, зав'яже шнурки, вибере йогурт;
- якомога менше забороняти;
- дозволяти не все, пояснюючи чому;
- батьки повинні бути прикладом для малюка;
- у вихованні потрібна єдина позиція дорослих. Мама, тато, бабусі й дідусі повинні діяти узгоджено, не суперечачи одна одній;
- рідко говорити «ні» і «не можна», і не змінювати свого рішення;
- не піддаватися на провокації в разі істерик, навіть якщо це відбувається на вулиці, або в магазині. Зберігати спокій, щоб не відбувалося. Дитина часто зазнає дорослих. Довго кричати він не буде. До крайніх форм справа доходить дуже рідко;
- не змушувати, а пропонувати і просити. Можна запропонувати вибір.
Наприклад: ти будеш на сніданок пластівці з молоком, або сирники? Якщо щось потрібно зробити - краще попросити допомоги.
Наприклад: допоможи мені укласти твої іграшки спати, вони так втомилися
- не порівнювати з іншими дітьми, оцінювати тільки його вчинки;
Наприклад: вчора ти так акуратно поставив свої туфлі!
- грати разом в рольові ігри. Через гру можна сформувати у дитини багато хороших якостей. У цьому віці у дітей рольові ігри так само реальні, як саме життя;
- не критикувати поведінку дитини при людях. Якщо він не хоче щось робити, краще залишити його в спокої. Якщо його зацікавить те, що відбувається, через деякий час він приєднається;
- заохочувати і вистачити за успіхи. Так у малюка підвищується самооцінка
- потрібно любити малюка, частіше говорити йому про це, більше з ним розмовляти, обговорювати щось, цікавитися його думкою.
Позитивні наслідки кризи 3 років
- розвивається мова
- дитина стає самостійним
- встановлюються довірчі відносини з членами сім'ї
- формується воля, гордість за досягнення
При дотриманні вищевикладених рекомендацій, батьки навіть не відчують ніякої кризи 3 років. Він гостро проявляється в тих випадках, коли дитину часто лають, пригнічують його ініціативу або надмірно опікують.
Часові межі цього періоду від 2,5 до 4 років. Його тривалість залежить від методів виховання і особливостей особистості малюка. Цей складний період треба пережити разом з ним: мудро і терпляче.
Джерело: https://pkf-lio.com.ua/ua/krizis-3-kh-let-u-rebenka-chto-nuzhno-znat-roditelyam/
